КУРСИВ Новости Сергій Горбатюк: Волаю про це – люди, держава Вас не захищає, а вкотре обманює!

Сергій Горбатюк: Волаю про це – люди, держава Вас не захищає, а вкотре обманює!

Фото:

“Індикатором у принципі стали справи за підозрою Калетника і Лукаш”. Звільнення Сергія Горбатюка з посади керівника управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури України стало резонансним з кількох причин. 

По-перше, саме це управління розслідувало справи Майдану і справи, в яких фігурують колишні високопосадовці часів Януковича.

По-друге, він не просто подав заяву про атестацію невстановленого зразка, але й відверто заявив, що реформування у такий спосіб — це порушення закону та пообіцяв подати заяву про злочин. В інтерв’ю "Цензор.НЕТ" Сергій Горбатюк розповів, чому поки що цього не зробив, як у нього складалися стосунки з генпрокурором Русланом Рябошапкою, чому не можна проводити аудит у справах, які розслідувало управління під його керівництвом, навіщо зараз слідчих примушують проходити атестацію, хоч КПК передбачає інше. Запитала і про те, чи погодився б на атестацію, якби йому запропонували нову керівну посаду.

"ІНДИКАТОРОМ У ПРИНЦИПІ СТАЛИ СПРАВИ ЗА ПІДОЗРОЮ КАЛЕТНИКА І ЛУКАШ"

– Сергію Вікторовичу, останні кілька років Ви постійно з кимось конфліктуєте. Причому публічно. Тепер пішли з гучним скандалом. Обставини змушували чи все ж характер такий?

– Я в житті неконфліктна людина. І до зайняття посади керівника управління спецрозслідувань я не згадаю, щоб у мене були вороги. Мама з дитинства вчила, що з людьми треба по-доброму, з усіма ладнати, надто з керівництвом. Не виправдав у цьому її сподівань (посміхається, – авт). Але виключно тому, що не бачив іншого способу, як боротися за право слідчих та прокурорів діяти за законом і захищати їх від втручань керівництва у справи. Водночас я не конфліктував ні з ким, а в законний спосіб доводив незаконність дій керівництва. А про мою конфліктність говорило керівництво, коли не мало що пояснити по суті зауважень. Луценко додумався взагалі назвати мене дементором, який висмоктував його сили. Я нічого не вимагав від них як від людей ні від Луценка, ні від Матіоса, ні від Столярчука, ні від Стрижевської. Мої претензії були до них як до посадових осіб, які не виконували свої службові обов’язки або взагалі умисно шкодили розслідуванням.

До прикладу, зібрали докази для повідомлення про підозру судді, адвокату, депутату. Вони її не підписують. Ми оскаржуємо бездіяльність. Вони беруть і виносять постанову: передати кримінальне провадження в інший підрозділ, бо наче неефективне. Спочатку приходиш і кажеш: що ж ви робите? Усно. Потім складаєш скаргу і спрямовуєш її в законний спосіб. Немає реагування. Пишеш в КДКП: притягніть їх до відповідальності. В Раду прокурорів: захистіть від незаконного втручання. Адже саме Рада прокурорів зобов’язана захищати незалежність слідчих і прокурорів. Теж немає реакції. Потім, якщо це ознаки злочину, пишеш заяву про злочин. І якщо знову немає адекватної реакції – звертаєшся публічно до журналістів. Тобто це в законний спосіб реагування на якісь незаконні дії. За такою логікою у кожного, хто робить свою роботу, а це комусь не подобається, є конфлікт. У журналіста з корупціонером, якого він виявив. У прокурора – з підозрюваним. У судді – з тим, кого він засудив.

На цю тему: "Це, в принципі, ознаки злочину": Горбатюка звільнили з ГПУ

– Нехай би й відповідали за те, що роблять, навіщо їм щось доводити?

– Вони часто створювали такі ситуації, в яких самі уникали відповідальності, а перекладали її на слідчих і прокурорів. Це саме той момент, коли розумієш, що підставляють. Вони перешкоджають слідству, а відповідальність на слідчих лягає. Тоді ти як керівник маєш захищати людей, які з тобою працюють і справи, які вони розслідують.

Першим таким публічним конфліктом стала справа, де Ульянченко (колишня голова Київської ОДА часів президенства Віктора Ющенка – авт.) була підозрюваною у незаконній передачі "Сухолуччя" Віктору Януковичу. Повідомили їй про підозру, доповідали Шокіну – все нормально. Минає місяць чи два, надходить нібито вказівка з Адміністрації Президента і мені кажуть: треба, щоб справу було закрито. Пояснюємо: немає підстав для закриття. У цьому епізоді підозра і Януковичу, тому, скажімо, з погляду швидкості завершення, епізод найменш складний. Кажуть: добре, будемо думати. Так минає пів року у щоденних нагадуваннях. Все ще думають. А тоді ж ще строки ознайомлення звинувачених з матеріалами справи входили в строки слідства, на все – лише рік. А підозрюваних, у тому числі людей, на яких за підозрою оформили там ділянки, загалом 15 чоловік. Йшлося про 20 га. Щоб їх усіх ознайомити, потрібно щонайменше три місяці. Знову їдеш до керівництва і кажеш: чекайте, ви не приймаєте ніякого рішення, підозра є, зараз строки закінчаться і справу буде закрито. Хто буде винен? Слідчий і прокурор, які у ваші ігри не граються.

– До кого Ви тоді ходили?

– До Столярчука. Він курирував Головне слідче управління ГПУ, а наш підрозділ входив до його складу. До речі, я тоді його чесно попередив, що за нереагування просто змушений звертатися до ЗМІ.

Були ще інші моменти, хоч і не такі яскраві. Ми не давали вплинути на якісь справи, і знаєте, чого тоді добилися? Того, що були зареєстровані провадження по наших співробітниках іншим підрозділом Головного слідчого управління. Була навіть інформація, що готували проєкти підозр.

– Але ж не оголосили?

– Не оголосили.

– Як думаєте, чому?

– Бо не було складу злочину. Якби там були підстави, то напевно б ризикнули. Ну, а потім почався вплив у справі за підозрою Клименка. Теж щоб не повідомляти про підозру іншим податківцям, потім щоб не обирати їм запобіжний захід тримання під вартою.

– Чекайте, це та велика справа податківців часів Клименка, яка потім перейшла військовій прокуратурі? Так її вже слухає суд.

– Ні. Одна частина, про яку ви кажете, – це так звані програмні підприємства, по ній військова прокуратура в якійсь частині матеріли направили в суд. А є інша — це розкрадання 3,2 млрд грн під виглядом відшкодування податку на додану вартість. Тобто коли одна й та ж група осіб, використовуючи фіктивні підприємства, просто подають документи на відшкодування ПДВ без жодної на те підстави і за безпосередньої співучасті десятків податківців на абсолютно липових підставах у держави вкрали живими коштами 3,2 млрд грн. У цій справі, крім тих, кого ми повідомили про підозру, більше ніхто до суду не пішов. Хоч мало бути повідомлено про підозру ще майже 50 осіб на етапі, коли у нас справу забрали, і це тільки про службових осіб податкової, без урахування решти співучасників. Тоді ми встигли відпрацювати тільки Печерський район. І там тільки 600 млн грн розікрали. Причому навіть за цим епізодом було 10 підозр, а до суду лише по двох пішло.

Ця справа – перший дзвінок, навіть не дзвінок, а конкретний дзвін чи навіть набат щодо того, що собою являє генпрокурор Луценко. Тому що коли тиснули на нас за часів Шокіна, він не додумався забирати справу. Коли прийшов Луценко, я показав йому скаргу на втручання, яку писав раніше з цього приводу, і пояснив, що на слідчих чинився тиск, а вони вистояли. Все-таки ми далі цю справу розслідуємо, далі повідомляємо про підозру. Він сказав, що розбереться. Але потім була нарада, на якій обговорювалися розслідування у резонансних справах, серед них передовсім справи по Майдану. Потім у протоколі цієї наради нізвідки з’явився пункт про передачу справи Клименка військовим прокурорам, бо наявне неефективне розслідування нами. Хоч ні сама справа, ні питання передачі взагалі не обговорювалося. А Луценко підписав постанову про те, що розслідування неефективне. Тобто він вніс неправдиві дані в постанову. В офіційну постанову. Тоді стало зрозуміло, що генеральний прокурор не боїться вчиняти злочин для вирішення своїх забаганок. Писав рапорти йому, звертався до Генінспекції і НАБУ.

– Як відреагували в НАБУ?

– Розглянули і відповіли, що не вбачають підстав для того, щоб проводити розслідування. Я загалом у НАБУ десь 4 заяви написав щодо різних ситуацій. Жодного разу справі не дали ходу самостійно. Лише за ухвалою суду.

– А з приходом команди Зеленського сподівалися, що ситуація буде іншою?

– Переконані, що це команда Зеленського?

– Ви так не вважаєте? Президент каже, що "генпрокурор на 100% його людина"…

– У мене нещодавно спитали журналісти, що я думаю про цю фразу. Відповів, що раз президент це каже, так воно певно і є.

– Сподівалися на нормальний діалог із Рябошапкою?

– Він спочатку і був. Чи мені так здавалося. Хоч були ситуації, за якими скарги не розглядалися. Думаю: реформу роблять, не встигають.

– По конкретних справах?

– Щодо того, як Луценко в останній день своєї каденції "вкрав" 22 справи.

– Тобто передав іншому підрозділу для розслідування?

– Так, виніс постанови передати в інший підрозділ, знову той самий абзац – неефективне розслідування. Але справи ніхто не вивчав, і в постановах наведено відверто неправдиві дані. Ми офіційно зареєстрували скарги, відправили Рябошапці. Відповіді до часу звільнення я не отримав. Думаю, що і зараз їх немає. Хоч він скасував ці постанови про незаконну передачу. Не через три дні, як це відведено на розгляд скарги за законом, а десь через три тижні.

– Щоб прийняти рішення, треба щонайменше вивчити матеріали. За три дні це зробити важко, якщо йдеться про 22 справи. Пригадую повідомлення про Вашу зустріч із Зеленським і Рябошапкою у серпні. Складалося враження, що тепер у Вас усе буде класно.

– І я думав, що класно (не у мене, а для розслідування). І навіть колеги з інших підрозділів казали: о, у вас тепер проблем не буде з новим керівництвом. Слідчі аж духом піднеслись: не даремно ми всі ці 5 років не полишали власних переконань і боролися з порушеннями закону. Не тільки ж я скарги писав. На якомусь етапі вже слідчі самі почали реагувати на незаконні втручання керівництва.

– Що ж змінилося і чому?

– Індикатором у принципі стали справи за підозрою Калетника і Лукаш.

– Справа Калетника щодо "законів 16 січня"?

– Так. Вона була закрита Кізем (колишній заступник генпрокурора, – авт.).

– Пояснюють, що було декриміналізовано статтю, за якою його намагалися притягнути до відповідальності.

– Ні, її не декриміналізовано. А закрито справу формально через рішення суду, за яким потрібно було ухвалити рішення у місячний термін порядком ст.283 КПК України, яка регулює завершення досудового розслідування. Завершення досудового розслідування здійснюється в кількох формах. Або в суд спрямувати справу, або закрити. Але у цьому разі людина в розшуку. Як передавати? Суд не має права згідно з Кодексом виносити взагалі таке рішення, не кажучи про місячний термін, і наполягати на прийнятті рішення у такий спосіб. Ми писали в суд за роз’ясненням: розкажіть, як можна в такому разі закрити або забезпечити явку Калетника. Оскаржували рішення в апеляцію, оскаржували у Верховний Суд. Ми його за жодних обставин не могли виконати, бо КПК не передбачав ані спосіб, ані таку підставу. Фактично суд таким чином непрямо і свавільно підштовхує до закриття. Бо спрямувати в суд без підозрюваного не можна. А ось закрити без підозрюваного можна. Якщо ви кажете в місячний термін питання вирішити, то фактично непрямо вказуєте. Але ми не можемо прийняти незаконне рішення, якщо зібрано докази для повідомлення про підозру і завершення слідства. Кізь закрив. Він тільки став заступником генерального прокурора, одразу зацікавився цієї справою, і саме нею поміж усіх інших. А в справі не тільки Калетник, там же ще 13 осіб. Як мінімум ще 8 – у розшуку. Тобто якщо ти справді хочеш розібратися зі справою, то певно з усіма треба розбиратися, а він цікавився тільки Калетником, і на нарадах, і в таких "рішеннях".

– На якому етапі була ця справа?

– Слідчі дії не проводилися, тому що підозрюваний у розшуку, а решту було зроблено і справа готова була для завершення і направлення до суду з обвинувальним актом. Але, коли Кізя ставили старшим групи прокурорів, то в постанові перший заступник генпрокурора Сторожук теж вигадав, що слідство неефективне.

– Так що, тепер, коли справа закрита, Калетник може повернутися в Україну?

– Уже в Україні. Сфотографувався біля Верховної Ради. Постанова про закриття справи незаконна, її треба скасовувати, що й було вирішено у вересні, після перших, ще конструктивних нарад із Рябошапкою. Та до сьогоднішнього дня рішення не прийняте. А коли вже це так затягнулось, ти розумієш, що щось не те. М’яко кажучи.

При цьому на початку жовтня передали постанову за підписом Рябошапки про скасування постанови про закриття. Але вона була без дати. Дата ставиться його помічником, який за процедурою повинен внести цю постанову в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Віддали цьому помічнику – і все, зникла. Тобто відтоді вона до нас не повернулась і рішення не скасоване. Я був у начальника департаменту забезпечення діяльності генпрокурора Ольги Кравченко. Каже: ви знаєте, ми побачили неточності в тому, що ви підготували, зараз зробимо правильно і відразу вам віддамо. Звільнявся – не було ще. Збрехали!

– А що зі справою Лукаш, яка теж давно розслідується? Чому їй змінили підозру?

– На лютий 2017 року розслідування завершили фактично по Лукаш і ще 14 особам. Частина з Міністерства юстиції, частина – ФОПи, на які перераховувалися кошти. Підозру необхідно було вже зі встановленням всіх обставин, враховуючи кількість учасників цієї оборудки, розширювати. Додати ст. 366 КК (службове підроблення). А вона – адвокат і ще 5 осіб – адвокати, тому підозру мав підписати заступник генерального прокурора. І от з того часу почалося. Не підписує Столярчук – місяць, два, три, чотири. Поправили вже все, що він хотів. Все одно затягує з підписом попри відсутність зауважень щодо достатності доказів, змісту і суті підозр. Пишу вже скаргу до Луценка. У Луценка відбувається нарада. У результаті: до доказів жодних претензій, але ви мені ще проведіть почеркознавчу експертизу. Вона абсолютно ні на що не впливає. Генпрокурор наполягає, заради Бога. Столярчука замінили на Стрижевську, і знову почалися правки, а рішення не приймається.

У грудні Луценко менш ніж за пів доби до відновлення за законом повноважень слідчих прокуратури передає цю справу в НАБУ, САП у січні повертає. В лютому Луценко передає в НАБУ. САП знову повертає як таку, що мають закінчувати слідчі прокуратури. Пишемо, коли повернулося, доповідну записку, щоб доручили нам розслідування. Луценко ставить "згоден". Не доручають. Ще за кілька місяців з’являється постанова Столярчука, який уже не має відношення до цього, бо нас уже курирувала Стрижевська: визнати розслідування неефективним, передати в ГСУ. Пишемо скаргу Луценку: взагалі подуріли чи що, Столярчук не має жодного стосунку, чомусь він з’являється зі своєю постановою і доручає управлінню -такому ж підрозділу ГПУ, що взагалі неможливе в силу закону? Замість передання нам Луценко сам виносить постанову: втретє передати в НАБУ через неефективне розслідування.

Знову ж таки, зібрані докази для повідомлення про підозру, а він каже, що неефективне розслідування. Відтоді у нас розпочалось листування, скарги, було зареєстровано кримінальне провадження, в Нацполіції розслідується за фактом перешкоджання розслідуванню нами. І коли прийшов Рябошапка, йому одразу повідомили, що є такі незаконні дії.

Тому там у підозрі нічого не змінилося, це та сама уточнена і дещо розширена, яку нам просто не підписували.

"ВЖЕ З ПЕРШИХ ДНІВ, НАМ НІБИТО НАПІВЖАРТОМА, АЛЕ КАЗАЛИ: НУ, ХЛОПЦІ, ЯКА ТУТ ЗЛОЧИННА ОРГАНІЗАЦІЯ? ТАК, СПРАВИ МАЙДАНУ МИ БУДЕМО РОЗСЛІДУВАТИ, А ЦІ ВИ ПОВИННІ ПОРОЗДАВАТИ»

На цю тему: Горбатюк: новий генпрокурор заперечує факт існування ОЗГ Януковича

– Ви заявили, що оскаржуватимете наказ генпрокурора про звільнення як незаконний. До Окружного адміністративного суду міста Києва?

– Так.

– Після гучного скандалу й оприлюднення записів прослуховування по суддях саме цього суду розраховуєте на неупереджений розгляд?

– Розраховую на те, що будуть розглядати справу відповідно до закону. Хоч розумію, що певно доведеться ставити питання про зміну підсудності.

– Хто зараз розслідує справу щодо суддів ОАСК? Чула, що нібито СБУ, хоч виходили на прес-конференцію Ви і Ситник.

– Вона й була в управлінні СБУ в Чернігівській області, але у складі слідчої групи працювали наші слідчі. Потім створили спільну групу, куди ввійшли ще і представники НАБУ.

– Ви також заявляли, що у Вашому звільненні "є ознаки злочину, відверто незаконні дії" з боку генпрокурора Руслана Рябошапки. Написали заяву до правоохоронного органу? Куди саме?

– Формально треба подавати в ДБР… Але тут напевно є ж і корупційна складова. Вплив на ці розслідування. Тому є ознаки і підслідності НАБУ. Отримання неправомірної вигоди.

Поки що не подав, готуюся, це ж має бути обґрунтовано. Вже з перших днів, нам нібито напівжартома, але казали: ну хлопці, яка тут злочинна організація? Так, справи Майдану ми будемо розслідувати, а ці ви повинні пороздавати.

– Ці – це які? Те, що зібрано в справі про створення злочинної організації і де фігурують високопосадовці часів Януковича?

– Так. І корупційні. Тобто ми зібрали докази. Відповідно певні люди розуміють, що є загроза і хочуть, як то кажуть, "порішати". Бо майданівські справи по розстрілах і загибелі людей просто бояться чіпати чи, може, совість не дозволяла. А в справах економічних – совість не мучить. Від тих керівників, що були, ми відбилися (не у всіх справах, але в багатьох). Тут прийшли нові й кажуть: та ні, ви не повинні те все розслідувати. Ніякої злочинної організації немає, всі ці справи мають бути роздані. Кажу: чекайте, це ж не моя забаганка. Є повідомлення про підозру, в якій написано, що підозрюється у створенні цієї організації, узурпації влади, Конституційний суд залучили. Отримав Президент більші повноваження. Розставив своїх людей. Підозрюються у вчиненні сотень (якщо не тисяч) злочинів, розкраданні державного майна. А після того вчиняли протидію протестним акціям задля збереження влади і подальшої недоторканості статків. І це все поєднано.

А тут без вивчення проваджень, без аналізу доказів – змінюйте, закривайте, роздавайте. Це дуже "прекрасно" і знаково.

– Конкретно сказали, куди потрібно віддавати?

– Ні. ДБР, НАБУ, Нацполіція – куди завгодно віддавайте.

– Ви думали про те, щоб піти працювати в ДБР?

– Я ж навіть заяву подавав, згадайте (посміхається, – авт.).

– На місце директора, пам’ятаю. Коли майданівські справи вирішили передати туди, говорили з Трубою про створення відповідного підрозділу?

– Я хотів працювати в прокуратурі. Казав про це Рябошапці й заступникам. Так, я не даю спокою нікому у цих справах. Але скільки ж можна тикатись, микатись, всіх переконувати нести відповідальність, чути від усіх, що Горбатюк нікого не посадив. А ви не знаєте списку заступників генпрокурора, які весь цей час були, курирували, начальників Головного слідчого управління, генеральних прокурорів? Чому я несу відповідальність, якщо я слідчий і не маю змоги ухвалювати процесуальних рішень? Тому я їм казав: Руслане Георгійовичу, Вікторе Васильовичу, є така проблематика. Вона не тільки внутрішня. Але якщо говоримо про внутрішню, то Луценко за допомогою Кізя призначив в управління на посади прокурорів з нагляду за нашими розслідуваннями людей, які блокують слідчі дії, не підписують підозри. Як мінімум 16 підозр суддям заблоковано. Уже впродовж року напевно. Це як приклад. Кажу, дайте змогу сформувати прокурорський підрозділ і безперешкодно рухатися у провадженнях.

– Тобто Ви хотіли очолювати департамент процесуального нагляду за цими справами, правильно я зрозуміла?

– Так. Хоча навіть спочатку скромно казав, що призначте хоч когось із тих, хто працював раніше. Серед них, наприклад, Донський, ще низка прокурорів. Щоб це були люди, які, постійно цим займаються, і справді своєю роботою вже переконали що у них є якісний результат і вони по-справжньому хочуть розслідування цих справ. Далі – потрібно вносити зміни в закон, що дасть можливість перевести слідчих у ДБР. Це начебто вони вирішили самі. І внесли такий законопроєкт з Трубою.

– Вам пропонували очолити такий департамент?

– Так. І питання створення департаменту було вирішене ще десь у середині вересня.

– А створили його, уже як Ви пішли.

– У тім-то й річ. Вони навмисно так зробили. За цей час у структурі ГПУ вони встигли створити чотири інших департаменти і жодних проблем не виникало.

– Якщо Вам пообіцяли місце керівника такого департаменту, залишилися б і проходили атестацію?

– Не знаю. Думаю, що пішов би тим самим шляхом, але б це дало посил слідчим і прокурорам, що у керівництві ГПУ є люди, які дійсно зацікавлені цими справами. І я про це казав і Рябошапці, й заступникам.

– Ви стверджуєте, що Рябошапка порушує закон, проводячи у такий спосіб реформу. А ті люди, які погодилися на атестацію, вони також, за Вашою логікою, порушники закону?

– Люди, які проходять атестацію, вимушено порушують закон під погрозами про наступне звільнення. Їх поставлено в такі умови керівництвом Генеральної прокуратури. Тому що закон про прокуратуру, Кодекс професійної етики і поведінки прокурорів кажуть про те, що прокурор повинен утримуватись від виконання незаконних наказів.

І все це відбувається з такими певними елементами приниження, мовляв, усі вони корупціонери, через це впираються і не хочуть проходити атестацію. Лунають заклики на кшталт "ми маємо очистити прокуратуру". Так, корупціонери є, але ж їх не складно виявити і вигнати за конкретні порушення, які вони допустили. Навіщо робити те, що вони зараз влаштували?

– Вважаєте, що глобальне перезавантаження не потрібне?

– Велике перезавантаження прокуратури потрібне, але явно не такими методами. До речі, знайомтеся, це начальник другого слідчого відділу управління спецрозслідувань, Андрій Радіонов (під час інтерв’ю до нас несподівано приєднався ще один співрозмовник, – авт.).

Андрію, мені поставили запитання, відповідь на яке, можливо, є у вас. Я ж заявив, що не можу порушити закон, написавши заяву встановленої форми, і пройти атестацію. У моєї співрозмовниці – це журналістка видання "Цензор.НЕТ" – логічне питання: а чи є порушниками закону ті, хто погодився на атестацію?

Радіонов: У цьому разі ми перетворюємося на здобувачів. Стаття 19 Конституції говорить про те, що на органи державної влади, відповідно на генерального прокурора, на тих, хто реформує, покладається обов’язок діяти винятково у межах і в спосіб, передбачений законом. Люди, які зараз роблять вибір, керуються багатьма обставинами. Хтось винаймає квартиру і через це не хоче втрачати роботу, у когось родина, яку треба утримувати.

Це те саме, якби ви влаштовувалися на роботу, наприклад, продавцем, а вам озвучують завідомо дискримінаційні умови. Якщо ви на них погоджуєтеся, то порушуєте закон? Ні. А той, хто дискримінаційні умови встановив, порушує.

Сергій Вікторович мене питав, чого я подав заяву встановленого зразка. Адже погодився у розмові з ним щодо того, що є порушення закону. Я йому відповів, що думки своєї не змінив, але за мною слідчий підрозділ, і буду тут, допоки не вирішиться доля більшості слідчих, серед яких – хлопці без квартир, з дітьми. Мені важливо їх підтримати, бути зараз поруч. Хай переводять до ДБР, аби були з роботою, зарплатою. Вони чесні, професійні люди. Щодо себе – то як буде, не пропаду.

Горбатюк: Він спокійно про це каже, але ж усі бачать, яка ницість те, що робить генеральний прокурор, погрозами змушуючи людей робити вибір.

Я зробив свій вибір і, з огляду на свою публічність і певний авторитет, а він є, незважаючи на критику, доношу до суспільства правду про цей маразм, що відбувається. Роблю це, щоб почули, бо так не має бути.

– Чому мовчать інші?

Горбатюк: Якщо виступить будь-який прокурор, прізвище якого не відоме суспільству, одразу скажуть навішають ярлик, що він корупціонер і боїться процесу очищення. Хоча вже багато прокурорів подало позови про незаконність Порядку атестації та кадрових комісій, звернення до Уповноваженого з прав людини і зробили це до звільнення.

Радіонов: У нас в управлінні працюють слідчі, які писали скарги на чинного генпрокурора, причому по суті, казали: не втручайтеся в розслідування, дайте нам закінчити справу. Які вони корупціонери? Але ж ніхто не буде розбиратися.

Нам кажуть так: довіра до вашого підрозділу величезна, але ж ви працювали у складі всієї Генпрокуратури. А до прокуратури загалом мінімальна довіра, тому й до вас немає довіри.

Горбатюк: Ухвалюють закон про реформування прокуратури, яким щонайменше 50 разів порушують Конституцію України. Це навіть не ми кажемо, а Головні юридичне та науково-експертне управління Верховної Ради. Навіщо звільняти жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною? Чому жінка, яка ще два роки буде у декреті, має подавати зараз заяву і проходити атестацію?

Вони кажуть: наплювати, ви всі недоброчесні, всі корупціонери, суспільство нас зрозуміє.

Радіонов: Потрібні якісні зміни, а не суто технічний процес у вигляді балів, тестів тощо. Скажіть, яка кореляція між умінням ставити хрестики і волею людини підписувати підозри таким високопосадовцям, хоч і колишнім, як віце-прем’єр Клюєв, прем’єр міністр Азаров? Коли у тебе під судом питають, а куди ви будете тікати, ви впевнені, що це переживете? Погрожують усім нашим слідчим, без винятку. Усі ці хрестики-нулики дадуть мені змогу працювати з такими ж людьми?

Як готуватися до тестів, коли в тебе 12 підозрюваних, стільки ж допитів (це стосується справи за підозрою Лукаш, завершення якої припало на час для вивчення тестів)? Тиждень слідчі до 5 ранку проводили на роботі. А тут 6 тисяч питань і повсякденну роботу теж ніхто не скасовував.

– Андрію, справи, які розслідує Ваш підрозділ, куди передаються, до НАБУ чи ДБР? Півроку новим слідчим вистачить, щоб усе вивчити, чи треба більше часу?

– За нинішніми нормами КПК переважно в НАБУ. Але хто їм дасть ці пів року? Уявляєте собі, що двадцять-тридцять слідчих/детективів і новопризначених прокурорів звільняють від іншої роботи, щоб вони вивчали 2 тисячі томів справи по "Межигір’ю"? Чи "справу Клюєва", де 800 томів, їм дасть хтось змогу вивчати, бо як інакше в належний спосіб організувати результативне розслідування? Нам кажуть: завтра слідства у вас не буде. Зрозуміло, що не буде. Але це ж не вчора з’ясувалося, правки проголосовані ще кілька років тому і кодекс один для всіх. Чому ж не можна було заздалегідь підготуватися до таких змін?

Горбатюк: Я Луценку десятки рапортів з 2017 року понаписував з пропозиціями щодо забезпечення сталості та безперервності розслідувань. Скільки разів казав: робіть щось, люди добрі, час минає! Слідчі повинні про це думати чи саме керівники правоохоронних органів та держави?

– Яка кінцева мета цієї реформи?

Горбатюк: Як на мене, їм потрібно поставити своїх людей і для цього формально оголошують скорочення штату. Звідси, певно, й заява, в якій ти маєш погодитися, що тебе звільнять на підставі анонімки. Люди, хто за анонімками ухвалює рішення?

– Обіцяють викладені факти перевіряти, а люди зможуть надати пояснення. Чого їх боятися?

Горбатюк: Чого ж тоді зобов’язують прокурорів погодитися в заяві, що за анонімками можуть вирішувати без додаткового підтвердження?

Радіонов: Є такий вислів: у самурая немає мети, у самурая є шлях. Приблизно так і тут. Реформа у будь-якій сфері повинна будуватись на індикативах. Беремо медицину, значить до яких цілей йде реформа: наприклад, до зменшення захворюваності, менше часу людина перебуває у лікарні, менша смертність від таких хвороб і т.ін. Тобто йдеться про підвищення якості медичної допомоги. Аналогічно індикативи запроваджуваних змін повинні виставлятися й в реформі бідь-яких правоохоронних органів. А за цими змінами і, ба більше, методами їх впровадження, жодних позитивних індикативів не проглядається. Просто максимально позбутися людей, які є, незалежно від фаховості, принципів, їхнього попереднього ставлення до роботи?

Горбатюк: І попризначати усіх своїх на керівні посади, щоб мати абсолютно керовану систему.

Вони навіть не знають, що в їхньому законі написано. А ним ніхто не зобов’язує слідчих проходити атестацію. Там лише написано, що такого слідчого не візьмуть працювати в Офіс генерального прокурора.

Радіонов: Але й це не каже про звільнення. Слідчі розслідують провадження, допоки справи не буде передано рішенням прокурора, так на сьогоднішній день написано у перехідних положеннях КПК України.

– Тобто вони могли до 20 листопада відпрацювати спокійно, без атестації?

Горбатюк: До 20 листопада вони мають повноваження розслідувати справи, де підслідність ДБР, а потім упродовж 3-х місяців передавати. Відділ, яким керує Андрій, – це корупційні справи, це якраз провадження по злочинній організації, де фігурують високопосадовці часів Януковича, там точної дати припинення повноважень слідчих прокуратури КПК і, відповідно, передачі справ не визначає. Вони мали б працювати до завершення розслідування.

Радіонов: Якщо ви з самого початку не ставили за мету збереження проваджень, професійних кадрів, спадковості у цих провадженнях, забезпечення результату, реформу можна проводити як хочеш.

У нашому відділі справи обсягом у 40 тисяч томів. Пропонував: давайте сформуємо спільні групи зі слідчими ДБР, детективами НАБУ і будемо системно і зважено передавати. Адже 50% справи знаходиться у голові слідчого. Наприклад, під час допиту ви нервово зреагували на певне питання, а я як слідчий відчув цю реакцію. Я ж цього не відображу в довідці.

Не можна передати папери гамузом. Це все одно, що викинути їх з вікна: ловіть там внизу, іншими словами якось так буде.

Тому коли ставите питання, давайте його коректно формулювати: що, судячи з таких дій, має на меті реформа? А я вам кажу: поховати ці справи – і все, бо жодної іншої мети не проглядається.

– Спільні групи, які Ви згадали, так і не було створено?

Радіонов: Ні, взагалі, навіть натяку.

– Тобто, Ви не знаєте, кому будете передавати і у який спосіб?

– Ні. От зараз, наприклад, двоє слідчих у мене зовсім не подавали заяв на атестацію. Один був у справі Лукаш, другий – у низці проваджень щодо заволодіння землями Корнацьких та ін. От їх генпрокурор вже не бачить як слідчих у цих справах.

– Сергію Вікторовичу, Вам неодноразово закидали, що в управлінні, яке вам підпорядковувалося, торгують справами. Наприклад, у справі зернотрейдерів, там, де було арештовано зерно в Одесі, по квартирі Шпака тощо.

– Так, багато хто закидав. Були різні групи, які писали щодо мене та слідчих, але саме для того щоб впливати на хід розслідування. І застосовували методи дуже цинічні. У липні 2019 р. приходить лист начебто за підписом Катерини Гандзюк: "Якщо до вас дійшов лист, то мене вже немає в живих. Мене вбили за те, що Горбатюк крав зерно зі своїми слідчими". Тобто нібито вона пише про події, які були вже після її смерті. Фальсифікація чистої води, але хтось цим системно займається, бо до цього виявляли підроблені листи від імені народних депутатів й інших осіб і за цими фактами зареєстровані кримінальні провадження.

На цю тему: "Завтра, післязавтра, через тиждень, через два" — Горбатюк розповів, як генпрокурор "поховав" доручення Президента

Радіонов: Ви так формулюєте питання, щоб показати, де Майдан чи високопосадовці часів Януковича, а де ці злочини, правильно я зрозумів?

– Саме так.

Радіонов: Ви в Києві останні роки жили?

– Я взагалі киянка.

– Ви знаєте, що особисто фінансували спорудження "Межигір’я"?

– Яким чином?

Радіонов: Наприклад, через одне з комунальних підприємств, якому переказують кошти майже всі кияни. Через низку пов’язаних із колишнім президентом (Януковичем) осіб комунальне підприємство перераховувало кошти на підконтрольне їм фіктивне підприємство нібито за юридичні послуги. Хоч, як ми з’ясували, там не було юристів і юридичний супровід здійснювався самим комунальним підприємством. А сума не мала – 20 млн. Вони далі з різницею в хвилини пішли на компанію "Танталіт" і, відповідно, на спорудження "Межигір’я". Там десь і ваша гривня теж є. Треба це розслідувати?

"У КПК НЕМАЄ ТАКОГО ПОНЯТТЯ, ЯК АУДИТ, ЦЕ НЕЗАКОННА ДІЯ. НІ В КОГО НЕМАЄ ДОСТУПУ ДО СПРАВ, КРІМ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА"

– Зараз заявляють про те, що у справах Майдану потрібно провести аудит, тому що за цей час можна було просунутися у розслідуванні набагато далі. Ви до нього готові? Як це має бути технічно?

Горбатюк: У КПК немає такого поняття, як аудит, це незаконна дія, втручання у розслідування. Ні в кого немає доступу до справ, крім слідчого і прокурора. Це заборонено, за порушення передбачено кримінальну відповідальність. Тому обманюють.

Умовно кажучи, можна у групу прокурорів включити когось із прокурорів, він вивчить матеріали і зробить певні висновки. Але це не аудит. Або сам прокурор вищого рівня (генпрокурор чи його заступник) мають право в передбачених законом випадках вивчити провадження.

– Чому Ви публічно не відзвітували перед суспільством про результати роботи? Зараз, коли так драматично пішли, можна казати, що вчасно скористалися змогою, щоб не нести відповідальність.

– Казати можна, що завгодно. Я не втікав від відповідальності – мене свавільно звільнили. Мені всі ці роки казали, що нічого не розслідується. Але все припинялося, коли питав про конкретику.

Щодо звіту. Я хотів і був готовий відзвітувати. Але ж ви бачили, що мені не дозволили журналістів навіть до приміщення запросити, брифінг довелося проводити на вулиці.

Я передав, до речі, звіт про нашу роботу і Рябошапці, і Чумаку. Крім того на сторінці Генпрокуратури в Інтернеті розміщений постійно оновлюваний звіт про результати роботи.

Повертаючись до реформи, хочу сказати. У законодавстві не передбачено іншого способу зміни установи, ніж реорганізація або ліквідація, які мають правові наслідки й повинні враховувати права працівників. А вони в законі не прописали, що саме зараз відбувається. Кадрові комісії, які проводять атестацію можуть бути створені лише в Офісі генпрокурора, а вони вже діють. І таких порушень десятки. Тому це за межами закону і за межами здорового глузду.

Реформи, які проводяться у подібний спосіб, це величезний обман суспільства. Оголошуються добрі наміри реформувати, але насправді за ширмою атестацій, якими не виявляються некомпетентні та недоброчесні, призначаються лояльні керівники середніх ланок. І це стосується не лише прокуратури. Тут можна згадати реформу поліції, суди. Приходить нова влада, все починається заново. Тому це обман, який ніколи не закінчується. Тому я і волаю про це – люди, держава Вас не захищає, а вкотре обманює!

Тетяна Бодня, фото: Олег Переверзєв, Цензор.НЕТ